В Україні посилюється фінансовий моніторинг у сфері нерухомості: рієлтори братимуть активнішу участь у перевірці угод купівлі-продажу та, в окремих випадках, оренди. Втім, у Міністерство фінансів України наголошують — мова не про нові правила, а про уточнення та активніше застосування вже чинного законодавства.
Що передбачають правила
Згідно із законом про фінмоніторинг, рієлтори є суб’єктами первинного фінансового контролю. Це означає, що вони мають:
- ідентифікувати клієнтів (паспорт, ІПН);
- перевіряти джерела походження коштів;
- зберігати документи про угоди до 5 років;
- повідомляти Державна служба фінансового моніторингу України про підозрілі операції.
Як пояснюють експерти, якщо сума угоди перевищує 400 тис. грн, рієлтор може вимагати документи, що підтверджують легальність доходів — довідки про зарплату, продаж майна, дивіденди тощо.
Також під особливу увагу потрапляють:
- розрахунки готівкою;
- складні або нетипові схеми;
- невідповідність доходів клієнта вартості об’єкта.
Чи потрібно звітувати про всі угоди
Популярна теза про те, що рієлтори повинні повідомляти державу про кожну угоду понад 400 тис. грн, не відповідає дійсності.
У Мінфіні підкреслюють:
- звітування не є автоматичним;
- контроль здійснюється за ризик-орієнтованим підходом;
- повідомляються лише підозрілі операції, а не всі підряд.
Чому знову заговорили про ці правила
Інформаційна хвиля виникла через:
- оновлення у 2026 році електронної взаємодії рієлторів із Держфінмоніторингом;
- перевірку їхньої реєстрації в системі;
- активізацію контролю на ринку нерухомості.
Що зміниться для українців
Фактично для покупців і продавців це означає:
- більше документів і запитань під час угоди;
- можливе подовження оформлення (на 1–3 дні);
- складніше провести «сіру» або неофіційну схему.
Водночас у Мінфіні запевняють: якщо кошти мають легальне походження, додаткових проблем виникнути не повинно.
Фінансовий моніторинг у сфері нерухомості діє в Україні вже кілька років у межах закону №361-IX. Порогова сума у 400 тис. грн — це лише орієнтир для підвищеної уваги, а не автоматичного контролю кожної операції.
