ВП ВС: Міністерство юстиції та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

У випадку, коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір (спір про право), ця обставина відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унеможливлює розгляд Міністерством юстиції скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо цього нерухомого майна.

Міністерство юстиції та його територіальні органи відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 37 вказаного Закону відмовляє в задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

За наявності підстав для застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.

У цій справі ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги фізичної особи, яким скасовано всі рішення державних реєстраторів, прийняті за всіма об’єктами нерухомості, що знаходяться в одному житловому будинку, серед яких і рішення, на підставі яких зареєстровано внесення частини об’єкта нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ.

Позивач зазначав про порушення діями Мін’юсту права власності ТОВ на нерухоме майно та вказував, що відповідач порушив процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації, оскільки на момент винесення оскаржуваного наказу у провадженні суду перебувала цивільна справа у спорі між фізичними особами про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартир у житловому будинку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив, оскільки, ураховуючи наявність на момент видання оскаржуваного наказу судового спору між фізичними особами щодо того ж нерухомого майна, у відповідача не було повноважень здійснювати розгляд скарги.

Розглядаючи справу, ВП ВС зазначила, що відповідно до положень ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент видання наказу) Міністерство юстиції України розглядає скарги, зокрема, на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Отже, Міністерство юстиції України не має повноважень на розгляд скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав за наявності будь-якого судового спору щодо нерухомого майна.

Натомість відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо наявна інформація про судове провадження у зв’язку зі спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Тобто треба розмежовувати наслідки, передбачені ч. 2 та ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Адже ч. 2 ст. 37 цього Закону визначено межі повноважень Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, тому наявність судового спору щодо нерухомого майна унеможливлює розгляд скарги Міністерством юстиції України. Водночас ч. 8 ст. 37 цього Закону передбачені підстави для відмови в задоволенні скарг у сфері державної реєстрації (у разі наявності повноважень для її розгляду).

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону відмовляють у задоволенні скарги на рішення, дії або бездіяльність у будь-якій сфері державної реєстрації прав у тому випадку, якщо наявна інформація про судове провадження між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

За наявності підстав для застосування положень п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону відсутня необхідність здійснювати аналіз інформації про судове провадження у зв’язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав (п. 4 ч. 8 ст. 37 Закону).

Як установили суди, на момент прийняття оскаржуваного наказу у провадженні суду перебувала цивільна справа у спорі між фізичними особами про визнання дійсними договорів купівлі-продажу часток квартир у житловому будинку.

Тобто суди попередніх інстанцій установили, що на дату прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу розглядалася цивільна справа, а тому дійшли висновку, що відносно спірного нерухомого майна існував судовий спір.

Ураховуючи викладене, ВП ВС погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у Міністерства юстиції України повноважень на розгляд скарги фізичної особи з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент видання наказу).

---

Наличие судебного спора по недвижимости исключает рассмотрение Минюстом жалобы на связанного с ним госрегистратора

ОП ВС: Министерство юстиции и его территориальные органы отказывают в удовлетворении жалобы на решения, действия или бездействие в любой сфере государственной регистрации прав в том случае, если имеется информация о судебном производстве между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям.

В случае, когда в отношении недвижимого имущества имеется судебный спор (спор о праве), это обстоятельство согласно п. 1 ч. 2 ст. 37 Закона «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений» делает невозможным рассмотрение Министерством юстиции жалобы на решение государственного регистратора о государственной регистрации прав относительно этого недвижимого имущества.

Министерство юстиции и его территориальные органы в соответствии с п. 4 ч. 8 ст. 37 указанного Закона отказывает в удовлетворении жалобы на решения, действия или бездействие в любой сфере государственной регистрации прав в том случае, если имеется информация о судебном производстве между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям.

При наличии оснований для применения положений п. 1 ч. 2 ст. 37 Закона Украины «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений» отсутствует необходимость осуществлять анализ информации о судебном производстве в связи со спором между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям.

Такой правовой вывод сделала Большая Палата Верховного Суда.

По этому делу ООО обратилось в суд с иском о признании противоправным и отмене приказа Министерства юстиции Украины об удовлетворении жалобы физического лица, которым отменены все решения государственных регистраторов, принятые по всем объектам недвижимости, находящимся в одном жилом доме, среди которых и решение , на основании которых зарегистрировано внесение части объекта недвижимого имущества в уставный капитал ООО.

Истец отмечал нарушения действий Минюста права собственности ООО на недвижимое имущество и указывал, что ответчик нарушил процедуру рассмотрения жалоб в сфере государственной регистрации, поскольку на момент вынесения обжалуемого приказа в производстве суда находилось гражданское дело в споре между физическими лицами о признании действительными договоров покупки -продаж квартир в жилом доме.

Суд первой инстанции, с выводами которого согласился апелляционный суд, иск удовлетворил, поскольку, учитывая наличие на момент издания обжалуемого приказа судебного спора между физическими лицами относительно того же недвижимого имущества, у ответчика не было полномочий рассматривать жалобу.

Рассматривая дело, ОП ВС отметила, что согласно положениям ч. 2 ст. 37 Закона Украины «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений» (в редакции, действующей на момент издания приказа) Министерство юстиции Украины рассматривает жалобы, в частности, на решение государственного регистратора о государственной регистрации прав (кроме случаев, когда такое право приобретено на основании судебного решения, а также когда в отношении недвижимого имущества имеется судебный спор).

Следовательно, Министерство юстиции Украины не имеет полномочий на рассмотрение жалобы на решение государственного регистратора о государственной регистрации прав при наличии какого-либо судебного спора по недвижимому имуществу.

В соответствии с п. 4 ч. 8 ст. 37 Закона Министерство юстиции Украины и его территориальные органы отказывают в удовлетворении жалобы, если имеется информация о судебном производстве в связи со спором между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям.

То есть нужно разграничивать последствия, предусмотренные ч. 2 и ч. 8 ст. 37 Закона Украины «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений». Ведь ч. 2 ст. 37 этого Закона определены пределы полномочий Министерства юстиции Украины относительно рассмотрения жалоб на решение государственного регистратора о государственной регистрации прав, поэтому наличие судебного спора относительно недвижимого имущества делает невозможным рассмотрение жалобы Министерством юстиции Украины. В то же время ч. 8 ст. 37 этого Закона предусмотрены основания для отказа в удовлетворении жалоб в сфере государственной регистрации (в случае наличия полномочий для ее рассмотрения).

Министерство юстиции Украины и его территориальные органы согласно п. 4 ч. 8 ст. 37 Закона отказывают в удовлетворении жалобы на решения, действия или бездействие в любой сфере государственной регистрации прав в том случае, если имеется информация о судебном производстве между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям.

При наличии оснований применения положений п. 1 ч. 2 в. 37 Закона отсутствует необходимость осуществлять анализ информации о судебном производстве в связи со спором между теми же сторонами, по тем же предметам и основаниям (п. 4 ч. 8 ст. 37 Закона).

Как установили суды, на момент принятия обжалуемого приказа в производстве суда находилось гражданское дело по спору между физическими лицами о признании действительными договоров купли-продажи долей квартир в жилом доме.

То есть суды предыдущих инстанций установили, что на дату принятия Министерством юстиции Украины обжалуемого приказа рассматривалось гражданское дело, а потому пришли к выводу, что в отношении спорного недвижимого имущества существовал судебный спор.

Учитывая изложенное, ОП ВС согласилась с выводами судов предыдущих инстанций об отсутствии у Министерства юстиции Украины полномочий на рассмотрение жалобы физического лица с учетом положения п. 1 ч. 2 ст. 37 Закона Украины «О государственной регистрации прав на недвижимое имущество и их обременений» (в редакции, действующей на момент издания приказа).

📗 Ділова Одеса Телеграм
📘 Facebook
📙 Сайт

Мітинги спрацювали: мерія Одеси розірвала договір на ремонт будівлі Київського райсуду