Сьогодні, 17 травня,Одна людина загинула і вісім отримали поранення в результаті російських атак на Одеську область.
У результаті атак рф на Одещину одна людина загинула, а кількість поранених зросла до восьми. Про це повідомив голова Одеської ОВА Олег Кіпер.
«На жаль, внаслідок сьогоднішньої російської атаки по Одеському району є одна загибла людина. Щирі співчуття рідним та близьким…» — повідомив Кіпер.
За словами голови ОВА, кількість поранених збільшилася до восьми осіб. Пʼятеро з них у стані середнього ступеню важкості перебувають у лікарні, іншим — допомога була надана на місці.
«Працюють всі відповідні служби, правоохоронці фіксують наслідки чергового злочину росіян», — резюмував Кіпер.
Довідка ДО
За твердження прокуратури, сьогодні, 17 травня, близько 15:20 збройні сили рф завдали ракетного удару по цивільній інфраструктурі Одещині. Руйнувань зазнали складські приміщення приватних підприємств харчової промисловості.
Огляд триває, на місці події працюють прокурори та слідчо-оперативна група.
Сегодняшняя ракетная атака по Одесской области унесла жизнь человека
Сегодня, 17 мая, один человек погиб и восемь получили ранения в результате российских атак на Одесскую область.
В результате атак России на Одесщину один человек погиб, а количество раненых возросло до восьми. Об этом сообщил глава Одесской ОВА Олег Кипер.
«К сожалению, в результате сегодняшней российской атаки по Одесскому району есть один погибший человек. Искренние соболезнования родным и близким…» – сообщил Кипер.
По словам главы ОВА, количество раненых увеличилось до восьми человек. Пятеро из них в состоянии средней степени тяжести находятся в больнице, другим — помощь была предоставлена на месте.
«Работают все соответствующие службы, правоохранители фиксируют последствия очередного преступления россиян», — резюмировал Кипер.
Справка ДО
По утверждению прокуратуры, сегодня, 17 мая, около 15:20 вооруженные силы РФ нанесли ракетный удар по гражданской инфраструктуре Одесщины. Разрушения подверглись складским помещениям частных предприятий пищевой промышленности.
Осмотр продолжается, на месте происшествия работают прокуроры и следственно-оперативная группа.
16 травня в Одеському зоопарку пройшла акція до Дня вишиванки: всім, хто приходив у вишиванці, — вхід безкоштовний.
Цього дня на алеях зоопарку можна було побачити багато дорослих та дітей в українському національному вбранні. До зоопарку в барвистих вишиванках завітали одеські родини, цілі класи школярів.
На центральній площі зоопарку гості знайомилися з виставкою вишитих картин. Майстрині Регіна Лошакова і Катерина Плотнікова представили понад 20 робіт — пейзажі, натюрморти та портрети тварин, вишиті хрестиком.
Як зазначили авторки робіт, створення вишитих картин – цікаве заняття, яке позитивно впливає на психологічний стан та дає можливість втілити свої творчі ідеї. Так, Регіна Лошакова, за сумісництвом працівниця зоопарку, почала вишивати понад 10 років тому. В її колекції вже понад 50 робіт. Катерина Плотнікова має у своїй колекції 300 робіт, виконаних у різних техніках.
Усі роботи, представлені на виставці, виконані з любов’ю та натхненням.
Одеський зоопарк дякує Регіні Лошаковій та Катерині Плотніковій за участь у виставці до Дня вишиванки.
В Одесском зоопарке отпраздновали Всемирный день вышиванки (фото)
16 мая в Одесском зоопарке прошла акция ко Дню вышиванки: всем, кто приходил в вышиванку, вход бесплатный.
В этот день на аллеях зоопарка можно было увидеть много взрослых и детей в украинских национальных одеждах. Зоопарк в красочных вышиванках посетили одесские семьи, целые классы школьников.
На центральной площади зоопарка гости знакомились с выставкой вышитых картин. Мастеру Регина Лошакова и Екатерина Плотникова представили более 20 работ — пейзажи, натюрморты и портреты животных, вышитые крестиком.
Как отметили авторы работ, создание вышитых картин – интересное занятие, положительно влияющее на психологическое состояние и позволяющее воплотить свои творческие идеи. Так, Регина Лошакова, по совместительству, работница зоопарка, начала вышивать более 10 лет назад. В ее коллекции уже более 50 работ. Екатерина Плотникова имеет в своей коллекции 300 работ, выполненных в разных техниках.
Все работы, представленные на выставке, исполнены с любовью и вдохновением.
Одесский зоопарк благодарит Регину Лошакову и Екатерину Плотникову за участие в выставке ко Дню вышиванки.
В Одеському центрі соціально-психологічної допомоги надають прихисток внутрішньо переміщеним особам і містянам, чиє житло зруйнувала Росія.
Центр соціально-психологічної допомоги для ВПО та осіб, які постраждали від збройної агресії РФ, розпочав роботу в Одесі наприкінці минулого року. Тут проживають люди, що виїхали з Донеччини, Харківщини та Херсонщини. Є й одесити, чиї оселі зруйнували російські обстріли. У Центрі з людьми працюють психологи. Юристи надають допомогу з відновлення втрачених документів та консультують щодо отримання компенсації за програмою «єВідновлення». Працівники Центру зайнятості щомісяця сповіщають людей про вакансії, доступні курси та програми навчання. Загалом тут роблять багато всього, щоб допомогти людям стати на ноги, розпочати життя на новому місці. Одеський центр соціально-психологічної допомоги відвідали кореспонденти Укрінформу.
Коли чула слово «прихисток», чомусь одразу уявляла старий студентський гуртожиток. Але тут – геть інша ситуація. У двоповерховій будівлі Одеського центру соціально психологічної допомоги – чисто і затишно. Раніше у цьому приміщенні була поліклініка. А на початку повномасштабної війни міська влада взялася облаштовувати прихисток для людей, які втратили свої домівки через російські обстріли. Ремонт тривав майже 12 місяців, і 15 грудня 2023 року Центр відчинив свої двері. Тепер тут проживає 28 людей, а загалом може розміститися 120 осіб.
Біля входу нас зустрічає директорка установи Людмила Цвіткова. Під час «екскурсії» Центром бачимо, як працівники готують кімнати до заселення: заносять новенькі матраци та приліжкові тумби, збирають ліжечка для немовлят. Людмила Станіславівна пояснює, що Центр готується прийняти 65 ВПО з Донеччини. У кімнатах розміщують від двох до п’яти осіб. Туалет, душ та кухня – загального користування. Перший поверх облаштовано відповідно до потреб людей з інвалідністю: тут таблички зі шрифтом Брайля, на підлозі – тактильна плитка, зручна вбиральня. Власного сховища у Центрі немає, але за 50 метрів – укриття одного з промислових підприємств.
— Коли до нас заселяються люди, ми всім показуємо те сховище. Але ним ніхто не користується, більшість наших мешканців ховаються у коридорі між двома стінами. Щоб було зручніше, ми розклали крісла-мішки. Їх чомусь усі тягнуть ближче до мого кабінету, ніби тут безпечніше, – каже директорка.
На стінах коридору – малюнки від дітей-вихованців одеських художніх гуртків.
— На одній зі стін – зображення вишиванок, писанок, іншої української символіки. На іншій – малюнки з морем. Адже Одеса – українське місто біля моря, – зауважує пані Людмила.
Стандартний термін проживання у прихистку – близько шести місяців. За словами Людмили Станіславівни, цього часу здебільшого вистачає, щоби люди нормалізували свій психоемоційний стан, відновили документи, знайшли роботу. Проте кожна життєва ситуація – індивідуальна і, за потреби, у Центрі можна залишитися на довше.
Тим часом підходимо до кухні, тут табличка «Майстер шеф». Приміщення поділено на дві зони – їдальню та місце для приготування їжі. Нас зустрічає маленький хлопчик Віталік, який сидить у своєму дитячому кріслі й дивиться мультфільм, поки його мама розігріває обід.
— У 2019 році я приїхала в Одесу з міста Хрестівки – це Донеччина, Горлівський район, – розказує мешканка прихистку Вікторія. – Тягнула до останнього, але коли зрозуміла, що вдома залишатися не можна, переїхала. Працювала, знімала квартиру, потім завагітніла. Батько Віталіка нас покинув, вартість оренди житла зросла, я не могла заробити вдосталь грошей. Так опинилася у Центрі. Тут спокійно, люди добрі. На Донеччину не повернуся. Моєї хати вже немає, а родичі, які залишилися, стали мені чужими. Сподіваюся, що скоро війна закінчиться, малий піде до дитсадка, а я зможу вийти на роботу та забезпечити синові гідне дитинство.
В ігровій на першому поверсі – гучно. Тут саме проводять час чотирирічний Сашко зі своєю старшою сестрою Аліною. Діти з багатодітної родини, чиє житло в Одесі у ніч проти 25 січня зруйнували російські дрони.
— Родина з вулиці Отамана Чепіги. Люди залишилися без нічого, мама на дев’ятому місяці вагітності – це четверта дитина в їхній родині. Їхнє житло наразі вважається пошкодженим, а не зруйнованим. Чекаємо на повне обстеження, щоб родина могла отримати сертифікат для відновлення оселі. У нас було багато людей з того будинку, але зараз залишилися тільки вони, – розказує пані Людмила.
Сусідня кімната – навчальна, де школярі вчаться онлайн, виконують домашні завдання. Заходимо й оглядаємо кімнату тихенько, адже в цей момент пише контрольну з математики другокласниця Поля – сестричка дітлахів з ігрової кімнати. Дівчинка дуже зосереджена й намагається не відволікатися, тож не докучаємо їй із запитаннями.
— Подивіться на наші мотиваційні таблички, – звертає увагу директорка Центру. – Чотири окремі мотивації, а якщо прочитаєте написане на горизонтальній білій смузі, вийде ще одна мотивація.
Тимчасово живе у прихистку Віра Іванівна. Жінка родом із Дніпра. Розповідає, що мала переїхати до Одеси за розподілом ще після інституту, але життя склалося інакше. Та коли вийшла на пенсію, таки вирішила здійснити свою давню мрію й оселитися в місті біля моря. Вона продала своє майно у Дніпрі і придбала однокімнатну квартиру в будинку на вулиці Картамишівській в Одесі. Уранці 29 грудня цей будинок знищила російська ракета.
— 28 грудня я поїхала у Дніпро зустрічати Новий рік з дітьми. Вранці 29-го мені зателефонувала подруга і сказала, що був обстріл і мій будинок пошкоджено. Коли ми відкрили новини, я ахнула – будинок склався, лівого крила не було. Я зібралася й поїхала до Одеси. Вранці 30 грудня стояла з дорожньою валізою навпроти руїн і не знала, що робити далі. Від моєї квартири нічого не залишилося. Єдине, що вціліло, – журнальний стіл і моя улюблена кришталева ваза, в якій я зберігала нитки та спиці для в’язання. Люди з оперативного штабу привезли мене до Центру. Переступивши поріг, я зняла свої черевики в пилюці та попелі – побачила, як тут охайно та затишно. Тут і зустріла Новий рік. Хочу подякувати персоналу, люди дуже добрі й турботливі. У такій атмосфері мій шоковий стан швидко минув, я почала оформлювати сертифікат за програмою «єВідновлення», – розказує жінка.
Додає, що отримала сертифікат через два місяці після подання заяви. Усі свої документи, зокрема на квартиру, пані Віра зберігала у валізі, з якою поїхала до родичів, – завдяки цьому вони вціліли.
— Сума невелика, бо і квартира була маленькою. Довелося потрудитися, щоб знайти житло за такі гроші, але мені вдалося. Я вже заавансувала однокімнатну квартиру на вулиці Мечникова – це теж район моєї улюбленої Молдаванки. Нотаріус оформлює останні папери та, сподіваюся, за тиждень переїду в нове житло. На мене чекає ремонт, але це не лякає. Я буду жити в своїх стінах – це дорогого варте. Я душею одеситка. Все життя жалкувала, що не переїхала до цього міста після інституту. Люблю Одесу за те, що кожним її метром можна милуватися безкінечно. Стільки краси навколо! Тут і люди наче добріші. А ще – акація, бузок, каштани – все квітне і надихає жити, – ділиться з нами жінка.
Ми щиро вітаємо Віру Іванівну з покупкою. Вона усміхається й запрошує завітати на новосілля…
У Центрі мешкає багатодітна родина з Херсона. Катерина та Микола виховують п’ятьох дітей. Молодшій доньці – півтора року, старшій – 15. В Одесу сім’я приїхала у травні минулого року, спочатку жили в гостелі, потім – в іншому прихистку для переселенців. А як закінчився ремонт у Центрі, переїхали сюди. Чоловік працює в одній із комунальних служб міста й за рік уже встиг зробити маленьку кар’єру – з робочого «виріс» до начальника ділянки. Тепер його бригада займається облаштуванням укриттів.
— Під час обстрілів ми йдемо в коридор на першому поверсі, під кабінет Людмили Станіславівни. Старші діти не бояться обстрілів, а молодші – завжди спускаються. Через постійні обстріли міста дронами у 10-річного сина почалися панічні атаки. Малий синів і починав задихатися. Психіка здала. Нам допомогли фахівці, стало ліпше, – ділиться Катерина.
Жінка додає, що в Центрі для них є всі умови, проте найзаповітніша мрія родини – повернутися після Перемоги до рідного Херсона. Зауважують, що кращої від рідної землі ніде немає…
Мешканці Центру кажуть, що вони живуть, як одна велика родина. Війна зближує людей, тут немає своїх і чужих дітей, люди не сваряться через дрібниці й намагаються допомагати одне одному, як можуть.
— Коли війна забирає все, люди вдячні навіть за найпростіший дах над головою, – зауважує директорка Центру.
Когда война забирает все, люди благодарны даже за простейшую крышу над головой (фото)
В Одесском центре социально-психологической помощи оказывают убежище внутренне перемещенным лицам и горожанам, чье жилье разрушила Россия
Центр социально-психологической помощи для ВПЛ и пострадавших от вооруженной агрессии РФ начал работу в Одессе в конце прошлого года. Здесь проживают люди, выехавшие из Донбасса, Харьковщины и Херсонщины. Есть и одесситы, чьи дома разрушили российские обстрелы. В Центре с людьми работают психологи. Юристы оказывают помощь по восстановлению утраченных документов и консультируют о получении компенсации по программе «Восстановление». Работники Центра занятости ежемесячно извещают людей о вакансиях, доступных курсах и программах обучения. В общем, здесь делают много всего, чтобы помочь людям встать на ноги, начать жизнь на новом месте. Одесский центр социально-психологической помощи посетили корреспонденты Укринформа.
Когда слышала слово «приют», почему-то сразу представляла старое студенческое общежитие. Но здесь – совсем другая ситуация. В двухэтажном здании Одесского центра социально-психологической помощи – чисто и уютно. Раньше в этом помещении была поликлиника. А в начале полномасштабной войны городские власти принялись обустраивать убежище для людей, потерявших свои дома из-за российских обстрелов. Ремонт длился почти 12 месяцев, и 15 декабря 2023 года Центр открыл свои двери. Теперь здесь проживает 28 человек, а всего может разместиться 120 человек.
У входа нас встречает директор учреждения Людмила Цветкова. Во время экскурсии Центром видим, как работники готовят комнаты к заселению: заносят новенькие матрасы и прикроватные тумбы, собирают кроватки для младенцев. Людмила Станиславовна объясняет, что Центр готовится принять 65 ВПЛ из Донетчины. В комнатах размещают от двух до пяти человек. Туалет, душ и кухня – всеобщее пользование. Первый этаж обустроен в соответствии с потребностями людей с инвалидностью: здесь таблички со шрифтом Брайля, на полу – тактильная плитка, удобная туалет. Собственного хранилища в Центре нет, но в 50 метрах – укрытие одного из промышленных предприятий.
Когда к нам заселяются люди, мы всем показываем это хранилище. Но им никто не пользуется, большинство наших жителей прячется в коридоре между двумя стенами. Чтобы было удобнее, мы разложили кресла-мешки. Их почему-то все тянут ближе к моему кабинету, будто здесь безопаснее, – говорит директор.
На стенах коридора – рисунки от детей-питомцев одесских художественных кружков.
На одной из стен – изображение вышиванок, писанок, другой украинской символики. На другой – картинки с морем. Ведь Одесса – украинский город у моря, – отмечает Людмила.
Стандартный срок проживания в приюте – около шести месяцев. По словам Людмилы Станиславовны, в это время в основном хватает, чтобы люди нормализовали свое психоэмоциональное состояние, восстановили документы, нашли работу. Однако каждая жизненная ситуация – индивидуальна и, при необходимости, в Центре можно остаться дольше.
Тем временем подходим к кухне, здесь табличка «Мастер шеф». Помещение поделено на две зоны – столовую и место для приготовления пищи. Нас встречает маленький мальчик Виталик, сидящий в своем детском кресле и смотрящий мультфильм, пока его мама разогревает обед.
– В 2019 году я приехала в Одессу из города Крестовки – это Донетчина, Горловский район, – рассказывает жительница приюта Виктория. – Тянула до последнего, но когда поняла, что дома оставаться нельзя, переехала. Работала, снимала квартиру, потом забеременела. Отец Виталика нас покинул, стоимость аренды жилья выросла, я не могла заработать достаточно денег. Так оказалась в Центре. Здесь спокойно, люди добрые. В Донецкую область не вернусь. Моего дома уже нет, а оставшиеся родственники стали мне чужими. Надеюсь, что скоро война закончится, малыш пойдет в детсад, а я смогу выйти на работу и обеспечить сыну достойное детство.
В игровой на первом этаже – громко. Здесь как раз проводят время четырехлетний Саша со своей старшей сестрой Алиной. Дети из многодетной семьи, чье жилье в Одессе в ночь на 25 января разрушили российские дроны.
семья с улицы Атамана Чепиги. Люди остались налегке, мама на девятом месяце беременности – это четвертый ребенок в их семье. Их жилье пока считается поврежденным, а не разрушенным. Ждем полного обследования, чтобы семья могла получить сертификат для восстановления дома. У нас было много людей из того дома, но сейчас остались только они, – рассказывает Людмила.
Соседняя комната – обучающая, где школьники учатся онлайн, выполняют домашние задания. Заходим и осматриваем комнату тихонько, ведь в этот момент пишет контрольную по математике второклассница Поля – сестренка ребятишек из игровой комнаты. Девочка очень сосредоточена и старается не отвлекаться, так что не докучаем ей с вопросами.
– Посмотрите на наши мотивационные таблички, – обращает внимание директор Центра. – Четыре отдельных мотивации, а если прочтете написанное на горизонтальной белой полосе, получится еще одна мотивация.
Временно живет в приюте Вера Ивановна. Женщина родом из Днепра. Рассказывает, что должна переехать в Одессу по распределению еще после института, но жизнь сложилась иначе. Но когда вышла на пенсию, решила осуществить свою давнюю мечту и поселиться в городе у моря. Она продала свое имущество в Днепре и приобрела однокомнатную квартиру в доме по улице Картамышевской в Одессе. Утром 29 декабря это здание уничтожила российская ракета.
– 28 декабря я поехала в Днепр встречать Новый год с детьми. Утром 29-го мне позвонила подруга и сказала, что обстрел был и мой дом поврежден. Когда мы открыли новости, я ахнула – дом сложился, левого крыла не было. Я собралась и уехала в Одессу. Утром 30 декабря стояла с дорожным чемоданом напротив руин и не знала, что делать дальше. От моей квартиры ничего не осталось. Единственное, что уцелело – журнальный стол и моя любимая хрустальная ваза, в которой я хранила нити и спицы для вязания. Люди из оперативного штаба привезли меня в Центр. Переступив порог, я сняла свои ботинки в пыли и пепле – увидела, как здесь аккуратно и уютно. Здесь и встретила Новый год. Хочу поблагодарить персонал, люди очень добрые и заботливые. В такой атмосфере мое шоковое состояние быстро прошло, я начала оформлять сертификат по программе «Восстановление», – рассказывает женщина.
Добавляет, что получила сертификат спустя два месяца после подачи заявления. Все свои документы, в частности на квартиру, Вера хранила в чемодане, с которым поехала к родственникам, — благодаря этому они уцелели.
Сумма небольшая, потому что и квартира была маленькой. Пришлось потрудиться, чтобы найти жилье за такие деньги, но мне удалось. Я уже авансировала однокомнатную квартиру на улице Мечникова – это тоже район моей любимой Молдаванки. Нотариус оформляет последние бумаги и, надеюсь, через неделю перееду в новое жилье. Меня ждет ремонт, но это не пугает. Я буду жить в своих стенах – это дорогого стоит. Я душой одесситка. Всю жизнь сожалела, что не переехала в этот город после института. Люблю Одессу за то, что каждым ее метром можно любоваться бесконечно. Столько красоты вокруг! Здесь и люди словно добрее. А еще – акация, сирень, каштаны – все цветет и вдохновляет жить, – делится с нами женщина.
Мы поздравляем Веру Ивановну с покупкой. Она улыбается и приглашает посетить новоселье…
В Центре проживает многодетная семья из Херсона. Екатерина и Николай воспитывают пятерых детей. Младшей дочери – полтора года, старшей – 15. В Одессу семья приехала в мае прошлого года, сначала жили в гостинице, потом – в другом приюте для переселенцев. А когда закончился ремонт в Центре, переехали сюда. Мужчина работает в одной из коммунальных служб города и через год уже успел сделать маленькую карьеру – из рабочего «вырос» до начальника участка. Теперь его бригада занимается обустройством укрытий.
– Во время обстрелов мы идем в коридор на первом этаже, под кабинет Людмилы Станиславовны. Дети постарше не боятся обстрелов, а младшие – всегда спускаются. Из-за постоянных обстрелов города дронами у 10-летнего сына начались панические атаки. Малыш сыновей и начинал задыхаться. Психика сдала. Нам помогли специалисты, стало лучше, – делится Екатерина.
Женщина добавляет, что в Центре для них есть все условия, однако самая заветная мечта семьи – вернуться после Победы в Херсон. Отмечают, что лучше родной земли нигде нет…
Жители Центра говорят, что они живут как одна большая семья. Война сближает людей, здесь нет своих и чужих детей, люди не ссорятся по пустякам и пытаются помогать друг другу, как могут.
Когда война забирает все, люди благодарны даже за простейшую крышу над головой, — замечает директор Центра.
16 травня в Одесі відзначили всесвітній день вишиванки.
У цей день вирішили не просто виразити національну гордість, але й зробити важливий внесок у благодійність. Зокрема, у 11-й міській лікарні організували масове переливання крові – донори прийшли у вишиванках.
Учасник акції Цві-Гірш Бліндер, один із багатьох донорів, розповів, що здавав кров вже 15 разів.
«Ідея в тому, щоб допомагати. В будь-якому випадку кров попаде людям. Ми з дружиною патріоти, тому сьогодні в день вишиванки я вдягнув вишиванку і прийшов здавати кров», – сказав він.
Важливість донорства крові, особливо у часи бойових дій, підкреслює речниця департаменту охорони здоров’я Одеської міської ради, кураторка проєкту “Донор Одеси” Олена Вельможко.
«Велика потреба донорської крові існує з початку бойових дій. Потреба у крові не падає. Одеса – патріотичне українське місто, і сьогодні, в день вишиванки, ми запросили людей, що можуть здати кров, прийти у вишиванках. Для них сьогодні тут гарні смаколики та професійна фотосесія«.
Вона наголошує на важливості популяризації донорства.
«Донорство – це те, про що потрібно говорити. Багато людей хочуть і допомагають. Коли люди бачать ці акції – вони розуміють, наскільки це потрібно. Кожен українець, хто не має протипоказань до здачі крові, має хоч раз у житті спробувати здати кров. Медики кажуть, що навіть одна донація крові може врятувати 3 життя. 30 хвилин, 450 мл крові – це ніщо в порівнянні з тим, який подарунок ви робите іншій людині – особливо нашому захиснику», – підкреслила координаторка донорського проєкту.
Проєкт “Донор Одеса” активно просуває свою місію через міські телеграм-канали та соціальні мережі.
На офіційному телеграм-каналі ми постійно публікуємо дані про потребу в донації крові. За понад 2 роки проєкт “Донор Одеса” здійснив понад 8 тисяч донацій крові. Кількість охочих не зменшується, – наголосила Олена Вельможко.
Вчера в Одессе провели массовую акцию по донорству: участники пришли в вышиванках
16 мая в Одессе отметили всемирный день вышиванки.
В этот день решили не просто выразить национальную гордость, но и сделать важный вклад в благотворительность. В частности, в 11-й городской больнице организовали массовое переливание крови — доноры пришли в вышиванках.
Участник акции Цви-Гирш Блиндер, один из многих доноров, рассказал, что сдавал кровь уже 15 раз.
«Идея в том, чтобы помогать. В любом случае кровь попадет людям. Мы с женой патриоты, поэтому сегодня в день вышиванки я надел вышиванку и пришел сдавать кровь», — сказал он.
Важность донорства крови, особенно во времена боевых действий, подчеркивает пресс-секретарь департамента здравоохранения Одесского городского совета, куратор проекта «Донор Одессы» Елена Вельможко.
«Большая потребность донорской крови существует с начала боевых действий. Потребность в крови не падает. Одесса — патриотический украинский город, и сегодня, в день вышиванки, мы пригласили людей, которые могут сдать кровь, прийти в вышиванках. Для них сегодня здесь хорошие вкусности и профессиональная фотосессия».
Она подчеркивает важность популяризации донорства.
«Донорство — это то, о чем нужно говорить. Многие люди хотят и помогают. Когда люди видят эти акции — они понимают, насколько это нужно. Каждый украинец, кто не имеет противопоказаний к сдаче крови, должен хоть раз в жизни попробовать сдать кровь. Медики говорят, что даже одна донация крови может спасти 3 жизни. 30 минут, 450 мл крови — это ничто по сравнению с тем, какой подарок вы делаете другому человеку — особенно нашему защитнику», — подчеркнула координатор донорского проекта.
Проект «Донор Одесса» активно продвигает свою миссию через городские телеграмм-каналы и социальные сети.
«На официальном телеграм-канале мы постоянно публикуем данные о потребности в донации крови. За более чем 2 года проект «Донор Одесса» осуществил более 8 тысяч донаций крови. Количество желающих не уменьшается», — отметила Елена Вельможко.
15 травня 2024 року до Одеси прибули 32 жителі м. Мирноград Донецької області, в тому числі 15 дітей. Їх зустрічали працівники Центру соціальних служб Одеської міської ради.
Прибулих розмістили в Центрі соціально-психологічної допомоги для внутрішньо переміщених осіб та осіб, які постраждали від збройного конфлікту.
У Центрі створені усі умови для комфортного проживання, включаючи дитячо-ігрову кімнату та соціально-освітній простір, відкрито «банк одягу».
Тут внутрішні переселенці отримають соціально-психологічну допомогу та соціальні послуги згідно з державними стандартами від фахівців Центру соціальних служб Одеської міської ради.
Гості подякували колективу сімейного кафе «Оливка» за смачну вечерю, а працівникам Центру соціальних служб – за теплий прийом в Одесі.
Разом з керівництвом Центру мирноградців зустрічали соціальні партнери закладу — представники Одеської обласної організації Товариства Червоного Хреста України.
Переїзд до Одеси з Мирнограда, який потерпає від російської агресії, став можливий завдяки зусиллям спеціалістів компанії ICF GLORIA за підтримки організації Be an Angel e. V. та особисто координаторки евакуації пані Ганни Дуплинської.
Одесса встречает жителей Донецкой области (фото)
15 мая 2024 в Одессу прибыли 32 жителя г. Мирноград Донецкой области, в том числе 15 детей. Их встречали работники Центра социальных служб Одесского городского совета.
Прибывших разместили в Центре социально-психологической помощи для внутренне перемещенных лиц и пострадавших от вооруженного конфликта.
В Центре созданы все условия для комфортного проживания, включая детско-игровую комнату и социально-образовательное пространство, открыт банк одежды.
Здесь внутренние переселенцы получат социально-психологическую помощь и социальные услуги по государственным стандартам от специалистов Центра социальных служб Одесского городского совета.
Гости поблагодарили коллектив семейного кафе «Оливка» за вкусный ужин, а работников Центра социальных служб – за теплый прием в Одессе.
Вместе с руководством Центра мирноградцев встречали социальные партнеры учреждения – представители Одесской областной организации Общества Красного Креста Украины.
Переезд в Одессу из Мирнограда, страдающий российской агрессией, стал возможен благодаря усилиям специалистов компании ICF GLORIA при поддержке организации Be an Angel e. V. ¦и лично координатор эвакуации госпожи Анны Дуплинской.
В Одесі на схилах парку «Юність» встановили мобільне укриття, розраховане на одночасне перебування у ньому 20 осіб.
Як повідомляє пресслужба Одеської міськради, це перше укриття з системою автоматичного відчинення дверей при сигналі повітряної тривоги.
Також укриття обладнане камерою відеоспостереження та кнопкою виклика екстрених служб. Мобільне укриття встановлено БФ «Юність 2.0» спільно з міським департаментом ЖКГ за підтримки одеського бізнесу.
Загальна вартість такого укриття складає понад 300 тисяч гривень. За словами Іллі Блохіна, директора фонду «Юність 2.0», в Одесі встановлять 20 укриття у межах проєкту SafePlace4UA. Попередні 19 розташували у прифронтових містах, зокрема Чернігові, Херсоні, Миколаєві, Харкові.
Також у відповіді на запит міськрада вказала, що на Трасі здоров’я планують збільшити кількість мобільних сховищ за рахунок міського бюджету. Коли це буде та скільки коштів на це виділили — не повідомили.
Вблизи Трассы здоровья в Одессе установили мобильное укрытие (фото)
В Одессе на склонах парка «Юность» установили мобильное укрытие, рассчитанное на одновременное пребывание в нем 20 человек.
Как сообщает пресс-служба Одесского горсовета, это первое укрытие с системой автоматического открывания дверей при сигнале воздушной тревоги.
Также укрытие оборудовано камерой видеонаблюдения и кнопкой вызова экстренных служб. Мобильное укрытие установлено БФ «Юность 2.0» совместно с городским департаментом ЖКХ при поддержке одесского бизнеса.
Общая стоимость такого укрытия составляет более 300 тысяч гривен. По словам Ильи Блохина, директора фонда «Юность 2.0», в Одессе установят 20 укрытий в рамках проекта SafePlace4UA. Предыдущие 19 разместили в прифронтовых городах, в частности, Чернигове, Херсоне, Николаеве, Харькове.
Также в ответе на запрос горсовет указал, что на Трассе здоровье планируют увеличить количество мобильных хранилищ за счет городского бюджета. Когда это будет и сколько средств на это было выделено — не сообщили.
17 травня через ремонтні роботи частина абонентів Південного РЕМ в Одесі залишилися без електропостачання. Про це повідомили у пресслужбі Одеської міської ради.
Південний РЕМ:
1-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 2-6, 2-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 1-5, 3-я лінія 6-ої, ст. Люстдорфської дор., 1- 4, 4-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 1-8, 5-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор. 1-8, 6-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 1-21, 7-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 1-8, 8-а лінія 6-ої ст. Люстдорфської дор., 1-10, Левітана, 62, Академіка Вернадського (Тульська), 16-63, Люстдорфська дорога, 55/6. Роботи до 16:00.
Також на Одещині будуть застосовуватися графіки стабілізаційних відключень. Про це повідомили в ДТЕК Одеські електромережі. Відключення світла можливі у двох часових проміжках: з 00:00 до 08:00 та з 19:00 до 00:00. З 8:00 до 19:00 обмежень не прогнозується, додали в компанії.
Часть абонентов Южного РЭС 17 мая оставили без света (адреса)
17 мая из-за ремонтных работ часть абонентов Южного РЭС в Одессе остались без электроснабжения. Об этом сообщили в пресс-службе Одесского городского совета.
Южный РЭС:
1-я линия 6-й ст. Люстдорфская взр., 2-6, 2-я линия 6-й ст. Люстдорфской дор., 1-5, 3-я линия 6-й, ст. Люстдорфской взр., 1-4, 4-я линия 6-й ст. Люстдорфская взр., 1-8, 5-я линия 6-й ст. Люстдорфский взр. 1-8, 6-я линия 6-й ст. Люстдорфская взр., 1-21, 7-я линия 6-й ст. Люстдорфская взр., 1-8, 8-я линия 6-й ст. Люстдорфская взр., 1-10, Левитана, 62, Академика Вернадского (Тульская), 16-63, Люстдорфская дорога, 55/6. Работы до 16:00.
Также в Одесской области будут применяться графики стабилизационных отключений. Об этом сообщили в ДТЭК Одесские электросети. Отключения света возможны в двух временных промежутках: с 00:00 до 08:00 и с 19:00 до 00:00. С 8:00 до 19:00 ограничений не прогнозируется, добавили в компании.
Великомихайлівська громада Роздільнянського району знову в жалобі. На війні загинув Алтунін Олексій Ігорович (1996 року народження, житель смт. Велика Михайлівка).
«Олексій віддав своє життя за захист не лише України, а й кожного з нас, наш край, нашу свободу і незалежність. Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна.Герої не вмирають! Світла пам`ять про захисника України збережеться у серцях тисяч краян»,-йдеться у повідомленні на сторінці Великомихайлівської ОТГ.
Про день та час зустрічі Героя повідомлять згодом.
На войне погиб защитник Украины из Одесской области
Великомихайловская громада Раздельнянского района снова в трауре, на войне погиб Алтунин Алексей Игоревич (1996 года рождения, житель пгт. Большая Михайловка).
«Алексей отдал свою жизнь за защиту не только Украины, но и каждого из нас, наш край, нашу свободу и независимость. Жизнь человека бесценна, душа — бессмертна, а память о Герое — вечная.Герои не умирают! Светлая память о защитнике Украины сохранится в сердцах тысяч земляков»,-говорится в сообщении на странице Великомихайловской ОТГ.
Атака спричинила значні зруйнування цивільної інфраструктури та логістичного комплексу на Одещині.
Внаслідок ракетного обстрілу виробничі цехи та споруди міста згоріли, загальна площа пожеж становила 13 тисяч квадратних метрів.
Екологи розрахували, що внаслідок цих подій в атмосферне повітря потрапило понад одну тисячу тонн діоксиду вуглецю. Збитки для довкілля оцінили у 3,1 мільйона грн. Ця сума додана до єдиного реєстру збитків, заподіяних довкіллю в результаті збройної агресії.
Того ж вечора 1 травня ворожа армія обстріляла Одесу балістичними ракетами, у результаті чого постраждали 14 людей. Один чоловік був шпиталізований у стані середнього ступеня важкості, а всім іншим потерпілим була надана медична допомога на місці.
Атака вызвала значительные разрушения гражданской инфраструктуры и логистического комплекса в Одесской области.
В результате ракетного обстрела производственные цеха и сооружения города сгорели, общая площадь пожаров составила 13 тысяч квадратных метров.
Экологи рассчитали, что в результате этих событий в атмосферный воздух попало более одной тысячи тонн диоксида углерода. Ущерб для окружающей среды оценили в 3,1 миллиона грн. Эта сумма добавлена в единый реестр убытков, причиненных окружающей среде в результате вооруженной агрессии.
В тот же вечер 1 мая вражеская армия обстреляла Одессу баллистическими ракетами, в результате чего пострадали 14 человек. Один человек был госпитализирован в состоянии средней степени тяжести, а всем остальным пострадавшим была оказана медицинская помощь на месте.
Вчора на засіданні Комісії з питань відбору та призначення Амбасадорів міста Одеси обрано нового Амбасадора. Відтепер у Одеси є представник у грецькому місті Афіни — пан Костянтин Соболь.
Амбасадор міста Одеси – це людина, яка сприяє покращенню іміджу та престижу нашого міста, розвитку міжнародної співпраці, залученню іноземної допомоги. Наразі Одеса має вже 10 Амбасадорів у різних країнах: в Італійській Республіці, Грецькій Республіці, Французькій Республіці, Республіці Словаччина, Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, Республіці Польща, Королівстві Марокко та Республіці Кенія, а також в Україні в місті Харків.
У Одессы появился Амбасадор в греческих Афинах (фото)
Вчера на заседании Комиссии по отбору и назначению Амбасадоров города Одессы избран новый Посол. Теперь у Одессы есть представитель в греческом городе Афины — господин Константин Соболь.
Амбасадор города Одессы – это человек, способствующий улучшению имиджа и престижа нашего города, развитию международного сотрудничества, привлечению иностранной помощи. В настоящее время Одесса уже имеет 10 Амбасадоров в разных странах: в Итальянской Республике, Греческой Республике, Французской Республике, Республике Словакия, Соединенном Королевстве Великобритании и Северной Ирландии, Республике Польша, Китае и Королевстве.
