Вулицю Генерала Бочарова в Одесі перейменують на честь героя України Владислава Бувалкіна — майстер-сержанта СБУ, який загинув 20 березня 2022 року. 

Пропозицію перейменувати вулиці Одеси на честь загиблих захисників України надало міністерство у справах ветеранів та громадськість. На засіданні Історико-топонімічна комісія Одеської міськради погодила тільки одну — це перейменування Бочарова на Владислава Бувалкіна. Саме на цій вулиці раніше мешкав загиблий військовий, — Герой України, кавалер ордена
«За мужність» I, II та III ступенів Владислав Бувалкін

Морські прикордонники і весь колектив Державної прикордонної служби України з великою шаною згадують свого побратима Владислава Бувалкіна на псевдонім «Лєший».

Вже у перші дні анексії Криму Владислав забажав мобілізуватися до війська. Він розумів, що державі на той час були потрібні сильні та вмотивовані чоловіки, готові свідомо встати на її захист.

У березні 2014 року Владислава мобілізували до Одеського загону Морської охорони.
Протягом кількох місяців старший матрос Бувалкін опановував морський фах на одному з кораблів Морської охорони. У складі екіпажу навіть встиг взяти участь у тогорічних міжнародних навчаннях «Сі Бриз». Але постійно звертався до керівництва з проханням, аби його відправили на схід.

І вже у червні 2014 року Владислав, разом з іншими військовослужбовцями загону висунулися на схід України, де з честю і гідністю виконували завдання із захисту держави.
У складі угрупування «Кордон» зведені підрозділи прикордонників боронили ввірену ділянку кордону, зокрема й пункт пропуску «Довжанський». Всій країні відомий випадок, як Владислав Бувалкін врятував від знищення український прапор на «Довжанському».

За словами Владислава, прапор, який майорів на вежі біля пункту пропуску, був символом присутності українських воїнів, їхньої стійкості та незламності.

І після кожного з обстрілів Влад завжди визирав з укриття, аби пересвідчитися у тому, що прапор цілий і все ще майорить.

При виході з «Довжанського котла» прикордонники замінували свої позиції.
Але «Лєший» не хотів залишати прапор ворогам на знущання. Не роздумуючи, він повернувся назад через заміновану територію, піднявся на вежу та обережно зняв його. Інакше вчинити не міг, адже вважав справою честі обов’язково зберегти прапор-символ.

Владислав відрізнявся неабиякою сміливістю, силою духу, кмітливістю та спостережливістю. Добре знався на зброї й допомагав побратимам якомога краще опанувати та пристріляти її.
Бувалкін не був професійним снайпером, але вирішив обрати для себе саме снайперську справу. Передусім тому, що з ворожого боку часто велася снайперська стрільба по наших позиціях. І згодом «Лєший» став справжньою легендою серед побратимів.
Під час виконання завдань у зоні АТО, він, як то кажуть, «пересидів» та вирахував і знищив кілька ворожих снайперів.
Знешкоджуючи ворожих снайперів, «Лєший» іноді діяв настільки зухвало, що навіть брав опонента, так би мовити, на живця – давав себе виявити і випереджав ворога буквально на мить.
Загалом його сміливість та тотальний спокій у будь-яких ситуаціях були вражаючими.

Згодом, восени 2014 року Владислав Бувалкін був відряджений до Маріупольського загону Морської охорони, де також протягом кількох місяців виконував бойові завдання.
Через рік після служби в лавах Морської охорони Держприкордонслужби, у 2015 році Владислав Бувалкін перейшов на службу у спецпідрозділ Служби безпеки України. Брав участь у воєнних операціях в Авдіївці, Зайцевому, у Широкиному та в Пісках, що на Донеччині.
З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну брав участь в обороні Київської області у складі диверсійно-розвідувальної групи, знищив ворожу БМП.

20 березня 2022 він здійснив вогневе ураження особового складу противника та ймовірного місця розташування ворожого штабу поблизу Макарова Бучанського району Київської області. Повертаючись із завдання, військовослужбовці потрапили під танковий обстріл і Владислав Бувалкін загинув.
Справжній воїн Владислав Бувалкін став повним кавалером ордена “За мужність” посмертно.
У 2022 році Президентом України йому присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
За кілька днів до повномасштабного вторгнення Владислав просив у разі своєї загибелі в бою «стати чотирма стихіями – вогнем, землею, водою та повітрям».
Про це він сказав своїй дружині Маргариті та наставнику і другу Костянтину Оборіну.
Частину праху Маргарита, дружина Влада, поклала в карпатську землю, під молоді ялинки. 17 вересня минулого року, у день народження героя, Костянтин Оборін, разом з дружиною та сином Владислава піднялися в одеське небо та розвіяли іншу частину праху над Одесою, морем та злітною смугою його рідного аероклубу.
Усі ми пишаємося тим, що відтепер одну з вулиць Одеси буде названо на честь
мужнього воїна Владислава Бувалкіна.

Інформацію про життя героя надала Пресслужба Одеського загону Морської охорони Державної прикордонної служби України.

📗 t.me/dilova_odesa
📘 facebook.com/BusinessOdessa
📙 dilova.com.ua