У першу неділю липня в Україні традиційно відзначають День Військово-Морських Сил Збройних Сил України. Цього року вперше від початку повномасштабного вторгнення військовослужбовці українських ВМС, попри щільний графік виконання бойових завдань та несення повсякденної служби, проводять урочисті заходи.

Командувач українського флоту віцеадмірал Олексій Неїжпапа в ексклюзивному інтерв’ю для Інформаційного агентства Міністерства оборони України розповів, завдяки чому в найскладніший період на початку широкомасштабного вторгнення вдалося зруйнували плани росіян щодо висадки морського десанту в Одесі, а згодом і потопити ряд ворожих кораблів, включаючи флагман чорноморського флоту «москва».

— Пане командувачу, війна з росією триває, наші Військово-Морські Сили протистоять агресору ще з 2014 року. В найскладніший період на початку широкомасштабного вторгнення військові моряки зруйнували всі плани росіян щодо висадки морського десанту в Одесі, а згодом і потопили ряд ворожих кораблів, включаючи флагман чорноморського флоту «москва». Завдяки чому вдалося нашим ВМС досягнути цього успіху?

— Я не відокремлював би ВМС від Збройних Сил України. Ми всі разом — єдина велика сім’я. Ці успіхи є досягненням усього Українського війська та ВМС як невіддільної його складової.
Звісно, якщо порівнювати потенціал на початку широкомасштабної агресії між нами та російським флотом, то він був на користь росіян. Але ми теж не стояли на місці та розбудовували наш флот, постійно рухалися вперед. Яскравим прикладом тому, зокрема, є втілення ракетних програм, які були затверджені Верховним Головнокомандувачем ЗС України. Завдяки їх реалізації було створено український ракетний комплекс «Нептун». Серед людей, що впроваджували ракетні програми, були й мої колишні підлеглі-ракетники, які ще в Криму мали досвід використання крилатих ракет. І це саме завдяки їм, цим людям, сьогодні противник не наближається до узбережжя Одеси на відстань менше ніж 100 морських миль, і між нами і ворогом нині існує «сіра зона», яка охоплює 25 тисяч квадратних кілометрів.
Проте війна триває, і на цей час противник має перевагу в повітрі в цій частині Чорного моря. Тому ті ж західні багатофункціональні винищувачі F-16 нам потрібні не лише для успішного проведення операцій на суходолі, а й на морі.
Звісно, з моменту широкомасштабного вторгнення наш потенціал виріс. Це передусім пов’язано з надходженням нових зразків ракетного озброєння, іншої допомоги від наших західних партнерів. Ви знаєте, що нині на озброєнні ВМС є протикорабельний комплекс «Гарпун», який уже дуже добре себе зарекомендував під час бойових дій із захисту нашої держави. Цей комплекс, зокрема, потопив російське судно забезпечення, яке мало на борту ЗРК «Тор» та прямувало на острів Зміїний, щоб забезпечити зброєю російський гарнізон та доставити свіжу партію окупантів на підсилення.

— Розкажіть, будь ласка, про авіаційну складову ВМС та її роль у протистоянні загарбникам.

— Морська авіація з перших днів широкомасштабної російської агресії бере участь у бойових діях разом зі всіма Силами оборони України. І почалося це із застосування «Байрактарів». Ще перед самим початком війни я доповідав Верховному Головнокомандувачу, що не лише Повітряним Силам, а й морській авіації потрібні безпілотні літальні апарати «Байрактар», які передусім здійснюватимуть розвідку та по можливості завдаватимуть ударів по противнику. Так і сталося: з перших днів вторгнення ескадрилья «Байрактар» відігравала дуже серйозну роль щодо надання відсічі збройній російській агресії. «Байрактари» працювали і над суходолом Херсонської та Миколаївської областей, і над морем. На їхньому рахунку знищення декількох патрульних катерів типу «Раптор» та навіть вертоліт, який підбили наші авіатори під час його приземлення на острові Зміїний, коли той намагався доставити туди ворожий десант.
Також слід відзначити й вертолітну ескадрилью, що призначена для підтримки морської піхоти. Вона брала безпосередню участь у боях на Херсонщині й зараз там працює та підтримує піхоту з повітря, уражаючи ворожі цілі.
Окрім цього, сьогодні ми маємо деякі поповнення. Наприклад, ми отримали від наших партнерів вертольоти Sea King. І наші льотчики дуже швидко опанували цю техніку. До речі, у складі ВМС України це перші вертольоти не радянського виробництва. Тому коли питають, як швидко наші льотчики можуть опанувати західні зразки, — ось вам приклад: льотчики морської авіації зробили це дуже швидко. І я вважаю, що і решта льотчиків з Повітряних Сил також швидко опанують літальні апарати наших партнерів та надалі їх вдало застосовуватимуть.
Та, окрім здобутків, на жаль, ми зазнавали і втрат серед наших льотчиків. Ви знаєте, що у ході операції зі звільнення Зміїного загинув Герой України полковник Ігор Бедзай. З його загибеллю взагалі пов’язана історія, яка ще раз відкриває нам обличчя ворога. Адже льотчик, який збив вертоліт нашого Героя України, отримав за цей злочин героя росії. При цьому український вертоліт був пошуково-рятувальний, і росіянин бачив, що він призначений для рятувальних дій. Але все одно почав полювання на нього, добре розуміючи, що йому ніхто не відповість. Завдяки майстерності полковника Бедзая ані з першого, ані з другого заходу ворог не зумів збити наш вертоліт. І тоді противник застосував ракетну зброю. Полковник Бедзай, намагався зберегти екіпаж та машину, спробував вийти і з-під третього удару, але, на жаль, не судилося…
Таким є обличчя ворога, який знущається з цивільних людей, ґвалтує наших жінок, вбиває дітей. Так само він поводить себе і в повітрі. Цю потвору просто потрібно знищувати, бо вона не має нічого людського.

— Майбутній флагман ВМС України корвет «Гетьман Іван Мазепа» уже спущено на воду, проте його будівництво триває. Коли цей корабель зможе ввійти до складу ВМС?

— Усе триває відповідно до плану, навіть швидше. Попри повномасштабну російську агресію, з боку керівництва держави є підтримка й розуміння, що ми маємо будувати потужний флот та дивитися в майбутнє. Те, що наша перемога є неминучою, ми розуміємо, але, на жаль, противник і після того, як залишить нашу територію, все одне буде нашим сусідом. І ми повинні мати такий флот, який більше не дасть загарбнику взагалі подумати знову здійснити на нас напад та подивитися в бік нашої країни. Тому будівництво таких кораблів триває, і воно триває відповідно до графіка та навіть трішки з його випередженням. Усе озброєння, призначене для корабля, буде поставлене своєчасно, і вже наступного року цей корабель має увійти до складу ВМС. Оснащення корабля озброєнням визначене контрактом. На ньому будуть встановлені артилерійські системи калібром 76 та 205 мм, крилаті ракети, зенітно-ракетний комплекс дальністю понад 20 км, засоби радіоелектронної боротьби.
Відповідно до чинного контракту, ми будуємо два такі кораблі за кордоном. Наступні ми планували будувати на території України, адже ми зобов’язані в майбутньому розвивати нашу суднобудівну галузь. Тому третій, четвертий корабель має вже будуватися в Україні.
Також у Туреччині триває підготовка команди цього корабля. Спочатку екіпаж індивідуально опановуватиме техніку та озброєння, що встановлені на кораблі. А після проходження індивідуальної підготовки за спеціальностями вже триватиме загальна підготовка екіпажу, бо у складі турецького флоту є кораблі цього типу. Стажування та тренування на них наших військових моряків дозволить їм якнайшвидше здобути необхідні практичні навички.
Однак ще раз підкреслюю, що флот — це не лише ракетний катер або корвет, а потужна система. Військово-Морські Сили повинні мати багато платформ, щоб виконувати свої завдання. Це і кораблі класу «корвет», протимінні кораблі, які, до речі, зараз дуже нам потрібні. Це стосується і платформ для десантних сил. І з цього приводу вже ухвалене рішення Верховного Головнокомандувача щодо створення корпусу Морської піхоти. Не можна акцентувати лише на чомусь одному. Адже з таким підходом ми нічого не зробимо. Флот — це взагалі дорога річ. Далеко не кожна країна може дозволити собі мати флот.

ПІДПИСУЙСЯ НА НАШ TELEGRAM І БУДЬ В КУРСІ ПОСТІЙНО!